Лісопасовищне планування та інтеграція екосистемних послуг в управлінні комунальними природними ресурсами

Опубліковано: 2026-06-26

Під час організованого Світовим банком регіонального семінару EU4Environment, який відбувся 16–18 червня у Валенсії (Іспанія), представники країн Східного партнерства — Вірменії, Грузії, Молдови та України, а також держав-членів Європейського Союзу обговорили сучасні підходи до інтегрованого управління природними ресурсами в межах певної території. Від УкрНДІЛГА участь у заході взяла провідний науковий співробітник відділу інвентаризації лісів, моніторингу, сертифікації та лісовпорядкування Тетяна Пивовар. Значний інтерес для фахівців лісового господарства становила доповідь Інституту лісових досліджень і лісовпорядкування Республіки Молдова (ICAS), присвячена розвитку лісопасовищного планування та інтеграції екосистемних послуг у систему управління комунальними лісами та пасовищами.

Лісопасовищне планування передбачає комплексний підхід до управління комунальними лісами, пасовищами і територіями, де поєднуються деревна  й трав’яна рослинність, розглядаючи ці складові як взаємопов’язані елементи природно-господарської системи громади. Цей підхід становить особливий інтерес для територій, де пасовища поступово заростають деревною та чагарниковою рослинністю: такі ділянки не розглядаються як проблема, що потребує уніфікованого рішення. Натомість під час планування оцінюють їх екологічні функції, господарське значення та роль у структурі лісопасовищної системи. Залежно від результатів оцінювання громадам можуть бути запропоновані різні моделі управління — від збереження пасовищного використання до інтеграції окремих ділянок у систему комунальних лісів.

Ключовою методичною новацією, представленою молдовськими фахівцями, є одночасне розроблення двох взаємопов’язаних планувальних документів — плану управління комунальними лісами (Forest Management Plan) і лісопасовищного плану управління (Silvopastoral Management Plan). Якщо перший регламентує ведення господарства в комунальних лісах, то другий охоплює пасовища, сіножаті й території, де поєднуються трав’яна та деревна рослинність. Такий підхід забезпечує узгоджене планування використання взаємопов’язаних природних ресурсів громади в межах єдиної методичної основи.

Розробленню планів передує комплексна інвентаризація наявних на території громади водних і лісових ресурсів та об’єктів комунальної власності. Вона включає оцінювання стану комунальних лісів, пасовищ, ступеню деградації земель, поширення деревної та чагарникової рослинності, а також аналіз особливостей сучасного використання території. На основі цих даних визначають функціональні зони, режими використання та заходи з охорони, відновлення поліпшення природних ресурсів.

Особливу увагу в доповіді було приділено інтеграції екосистемних послуг у систему планування управління комунальними природними ресурсами. Автори відзначили, що в традиційному лісовпорядкуванні вони вже частково враховуються через функціональний поділ лісів, однак переважно в неявній формі. Запропонована методика передбачає їх явну інтеграцію шляхом включення окремого розділу до планів управління комунальними лісами та лісопасовищних планів. Це дозволяє ідентифікувати й оцінити екосистемні послуги, визначати їх основних бенефіціарів і пов’язувати результати оцінювання з конкретними заходами господарювання. Таким чином, екосистемні послуги набувають статусу одного з ключових елементів планування, а не лише супутнього результату ведення лісового чи пасовищного господарства.

У плануванні враховують забезпечувальні, регулювальні й культурні, а також підтримувальні екосистемні послуги. Зокрема, оцінюється значення комунальних лісів і пасовищ для забезпечення населення деревиною, недеревною лісовою продукцією та кормовими ресурсами, депонування вуглецю, регулювання водного режиму, захисту ґрунтів від ерозії, підтримання біорізноманіття, рекреації та збереження природної й культурної спадщини. В доповіді також було представлено результати економічної оцінки окремих екосистемних послуг, що створює додаткові можливості для обґрунтування управлінських рішень.

Ще однією особливістю запропонованої методики є активне залучення місцевих громад до процесу планування. Для цього було розроблено опитувальник, що дозволяє визначити, які саме екосистемні послуги є найбільш важливими для громади, хто є їх основними користувачами та котрі напрями управління потребують першочергової уваги. Такий підхід сприяє кращому врахуванню місцевих потреб, а також поєднанню екологічних, соціальних та економічних аспектів управління природними ресурсами.

Надана методика не передбачає створення принципово нової системи лісовпорядкування. Навпаки, її основною ідеєю є розвиток існуючих планувальних інструментів через інтеграцію оцінювання екосистемних послуг, а також посилення взаємозв’язку між управлінням комунальними лісами й пасовищами.

Для України в умовах зростання ролі територіальних громад в управлінні природними ресурсами, необхідності відновлення деградованих земель і пошуку балансу між екологічним збереженням та економічною доцільністю представлені на семінарі методичні підходи до використання територій із самозалісеною деревною рослинністю мають практичний інтерес, а також заслуговують на особливу увагу в контексті подальшого розвитку національної системи планування в лісовому господарстві та природокористуванні.

 Тетяна Пивовар,

провідний науковий співробітник

відділу інвентаризації лісів,

моніторингу, сертифікації та лісовпорядкування